Охорона природи
Повинна стати
Моральною категорією
І користуватись пріоритетом
За будь яких
Політичних ситуацій
І компромісів
М.Амосов
Взаємовідносини людини і природи споконвіку були непростими. Але особливого загострення вони набули наприкінці ХХ ст., коли господарсько-перетворююча діяльність людства за масштабністю та інтенсивністю зрівнялася з природними геологічними процесами і фактично поставила цивілізацію на межу екологічної катастрофи.
Екологічна криза набула дійсно всеосяжного характеру. Усі природні екосистеми (атмосфера, гідросфера, літосфера і біосфера) зазнали потужного антропогенного тиску. Повсюдною дійсністю стали отруйне повітря і водне середовище, ерозія, засолення та виснаження ґрунтів, загибель лісів, кислотні дощі, озонова діра, загроза зміни енергетичного балансу планети, вичерпність корисних копалин, сотні тисяч зниклих видів тварин і рослин, різні техногенні катастрофи тощо. Хімічне, радіоактивне та інше забруднення природного довкілля викликає різноманітні, нерідко невиліковні захворювання, незворотні зміни в генетичній структурі клітин, що веде до зростання народжуваності неповноцінного покоління.
Загрозливішою стає соціологічна ситуація, яка склалася в Україні. Тут упродовж останнього століття було істотно підірвано генофонд автохтонної нації. Квітучий і благодатний у недалекому минулому край з оптимальними природними умовами і значними потенціалом рішенням Верховної Ради України оголошено «зоною екологічного лиха». Економіка України, яка десятиліттями формувалась без урахування об’єктивних потреб та інтересів її народу, належної оцінки екологічних можливостей окремих регіонів, стала однією з екологічно «найбрудніших», перенасичена хімічними, металургійними, гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями. Матеріало- та енергоємність промислових підприємств у 7-10 разів вище, ніж в індустріально розвинутих країнах. Отруйними тягарем на природу та населення України лягають еродовані, пересичені пестицидами і отрутохімікатами землі і водойми, радіонуклідне випромінювання в тім числі і після Чорнобильської катастрофи. Тому нема нічого дивного, що в Україні призупинилось природне відтворення населення – людей вимирає більше ніж народжується, значно зросла народжуваність фізично та психічно неповноцінних дітей.
Все це насторожує, адже держава, що переживає вплив Чорнобильського забруднення, мусила б надавати питанням екополітики статусу безумовної пріоритетності.
Це архітектурне питання для сучасної України, але його потрібно вирішувати. Нажаль, екологія стала для більшості лідерів політичних партій розмінною монетою, «красивим слівцем», потрібні ж реальні практичні дії, потрібні люди віддані справі захисту довкілля і здоров’я суспільства. І такі люди є! Вони поки що працюють на альтруїстських засадах в неурядових екологічних організаціях, яких в Україні близько 500. Підтримати б нам їх, бо лише вони – патріоти і ентузіасти зможуть очолити реалізацію принципу «економічне лише те, що екологічне», який і дасть перспективу нації на виживання!*)
2011-й – 25-й рік відліку часу початку ліквідації наслідків найбільшої в світі екологічної радіаційної катастрофи – великомасштабної аварії на Чорнобильській атомної електростанції.
У ніч на 26 квітня 1986 р., коли два надзвичайно потужні вибухи зруйнували 4-й блок Чорнобильської АЕС, відбувся викид в атмосферу радіоактивних речовин – смертоносна хмара, що містила 30 млн. Ки (кюрі) за короткий час покрила територію, кордоні якої: на півночі – Швеція; на заході – Німеччина, Польща, Австрія; на півдні – Греція і Югославія. Ще 20 млн. Ки випало у вигляді високодисперсних радіонуклідних опадів, захопивши територію 130 тис. км2 в Україні, Білорусі, на північному заході Росії.
Тисячі людей, в першу чергу компетентних спеціалістів, було терміново мобілізовано і направлено в зону катастрофи на зміну перших вогнеборців-пожежників, для організації і виконання надзвичайно небезпечних робіт по ліквідації наслідків пекельної аварії.
Перший етап надзвичайно інтенсивних аварійних робіт продовжувався до грудня (включно) 1986 р.
В жовтні-листопаді виникла термінова необхідність проведення робіт по герметизації сотні метрів технологічних щілин між металоконструкціями при їх монтажі під час завершального етапу будівництва «Укриття» («Саркофагу») над зруйнованим 4-м блоком ЧАЕС.
Для своєчасної організації і виконання цих надзвичайно важливих робіт були направлені водолазні спеціалісти – автори і розробники унікальної технології підводного склеювання полімерними матеріалами, наукові співробітники Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України Жорж Шанаєв, Сергій Грицай, Валерій Денисенко та їх колеги по співпраці.
Поставлену перед ними масштабну роботу було спішно виконано, з залученням декілька сотень військових, в надзвичайно несприятливих осінніх погодних умовах в максимально стислий термін.
Хто, як не ця дисциплінована армія виконавців безпосередньої ліквідації наслідків першого невідкладного масиву надзвичайно небезпечних робіт, знають високу ціну подолання такого екологічного лиха та його наслідків для особистого здоров’я і суспільства в цілому. Для них просторовий час складався з трьох етапів: до Чорнобильської катастрофи, під час агонії катастрофічної і після завершення начальної стадії ліквідаційних робіт – виходу із зони відчуження. Вони з тривогою сприймають майбутню долю своїх нащадків, хоч і зробили все можливе для покращення ситуації, яка склалася, знаючи на що йшли в протистоянні розгніваної стихії.
Ще в 1970-1987рр. водолазні спеціалісти і каскадери Ж.Шанаєв, С. Грицай, В. Денисенко приймали участь в підводних зйомках науково-популярних фільмів: «На острові Березань» (Чорне море); «На острові Мідному» (Тихий океан, Командорські острови); «На шляху до океану» (Чорне море, Тихий океан); «Карадаг – Чорна гора» (Чорне море); «Всемогутній клей», «Море з подвійним дном» та інші, які були зняти на Чорному морі.
В науково-популярному фільмі Київської кіностудії науко-популярних фільмів «Море з подвійним дном», 1987 р. йдеться про тривожні масштабні екологічні негаразди – науково обґрунтовані попередженням про можливі непоправні катастрофічні специфічні прояви на акваторії Чорного моря. Нині до вище сказаного ще треба враховувати додаткову проблему наростаючого забруднення Чорного моря радіонуклідами, що будуть поступово накопичуватись в акваторії, продовж сотень років, за рахунок винесення їх з водними витоками Дніпра і його притоків.
Враховуючи вищесказане, члени нашої Всеукраїнської спілки ліквідаторів-інвалідів «Чорнобиль-86» всеціло поділяють щиру стурбованість наших колег-водолазів переліченими тривожними наслідками, які склалися в супереч особистої їх патріотично-ідейного спрямування поглядів, прагнення та науко-технічних досягнень, також колег – підводників їх вікового покоління та їх молодих послідовників.
Ми підтримуємо їх ініціативну пропозицію організувати з нагоди відзначення в 2011 році 25-ї роковини Чорнобильської катастрофи масштабної пропагандистської естафети «1986 – Чорнобиль – Чорне море – 2011» на захист екологічного довкілля. Планується виготовити спеціальний контейнер, в якому буде розміщено змістовну інформацію і звертання до нащадків через наступних 25 років. Комбінована естафета прийме старт з місця праці цих авторів ідеї з будівельного майданчика спорудження «Укриття» в 1986 році й доставлено контейнер до мису Тарханкут, Крим, де в 1986 році було споруджено і установлено підводний дім – лабораторія «Іхтіандр-68». Там контейнер буде занурено на достатню глибину моря в ґрунт дна, де він буде покоїтись до визначеної дати призначення адресатам через 25 наступних років, а ті, маємо надію, прослідують цьому прикладу і повторять аналогічну акцію в подальші роки.
Всеукраїнська спілка ліквідаторів-інвалідів «Чорнобиль-86» звернулась з даною пропозицією і проханням підтримки акції до Прем’єр-міністра України і до міністра міністерства надзвичайних ситуацій. Цей масштабний захід планується провести в травні 2011 року.
Будемо вдячні всім, хто ознайомившись з даною інформацією, поділиться з нами своїм баченням і пропозиціями по цій темі.
Слава вам! ! щире побажання щастя і здоров’я-здоров’я-здоров’я, дорогі побратими-учасники ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Запропонований марафон планується розпочати в середині травня 2011 р.
*) «Екологічна безпека України»,В.І.Кушерець, М.І.Хилько: Університет сучасних знань, Київ, 2006.
Ж.Шанаєв
Інформація про підготовку і проведення марафону буде розміщена на сайтах:
